Фахівці Міністерства економічного розвитку спільно з фахівцями Міністерства фінансів, НБУ, профільних інститутів НАН України розробили і опублікували Консенсус-прогноз «Україна: перспективи розвитку».

В опублікованому Консенсус-прогнозі наведено основні прогнозні показники економічного і соціального розвитку України на 2018-2021 роки.

Прогнозів, макроекономічних показників, планових цифр багато. Аналізувати і коментувати їх все цікаво, але довго, і утомливо для неспеціалістів.

Є в прогнозі кілька базових макроекономічних показників, які важливо проаналізувати. І, якщо вони, в своєму вигляді, досить точні, то можна зробити невтішний висновок: Україна, в найближчі роки, точно не буде знаходитися в стані ефективного економічного розвитку. Цей консенсус-прогноз, заснований на реальних макроекономічних передумовах, відображає ситуативний, безсистемний і суб’єктивний підхід представників сьогоднішньої державної влади до економічного і соціального розвитку в Україні.

В державі немає точного плану, і немає чіткої програми соціально-економічного розвитку суспільства і країни. Все в режимі ручного керування.

Щоб не бути голослівним. Основні показники, на підставі яких можна зробити вищенаведений висновок:

Приріст номінального ВВП в доларовому еквіваленті, за наступні чотири роки, складе 34%, з 112 млрд $ в 2017-му році, до, практично, 150 млрд $ в 2021-м.

Начебто, дуже непогано, особливо, якщо порівнювати з динамікою попередніх 4-х років.

Але, при цьому реальний ВВП, за 4-е роки, виросте на незначні 14%. Що, при очікуваній динаміці споживчої інфляції, за ці роки, в 41,5%, не дозволить адекватно підняти принизливо низький рівень життя українських жителів.

Тобто, прогнозний (що далеко ще не факт) розвиток національної економіки, не стає основою для поліпшення життя людей в країні.

Зростання економіки України передбачається досягати монетарними, а не економічними методами. За рахунок інфляції і девальвації. А, це, не просто методологічна помилка. Це тупиковий напрямок, що дає ситуативний, короткочасний приріст економічних показників, але, в довгостроковій перспективі, приводить до значних перекосів в економічній і соціальній сфері.

Не може рости реальний сектор економіки, якщо приплив прямих іноземних інвестицій в основний капітал держави за 4-е роки складе нещасні 13,8 млрд $. При тому, що для підвищення економічного потенціалу України, що забезпечує цивілізоване зростання економіки, нам, за ці роки, необхідне залучення інвестицій на рівні 40-50 млрд $.

Для економіки, яка передбачає динамічний розвиток, у нас існує і планується абсолютно невірне співвідношення між споживанням, накопиченням і чистим експортом в структурі ВВП.

Таке прогнозне співвідношення між споживанням і накопиченням: 77% до 23% в структурі ВВП до 2021 року, між споживанням і валовим нагромадженням основного капіталу, характерно для нерозвинених країн, які просто проїдають свої ресурси, не вкладаючи їх в розвиток країни.

Щорічний дефіцит поточного рахунку платіжного балансу в 6-7 млрд $.

Сукупний державний борг України, який до 2021 року виросте з нинішніх 2,14 трлн грн до 2,57 трлн грн (83 млрд $). Борг, який ще довго буде обкрадати наших дітей.

Це основні макроекономічні показники, які чітко характеризують, що Україна перебуває в стані економічної стагнації. І, в найближчі роки, говорити про поліпшення ситуації підстав немає.

Більш того, з урахуванням погашення зовнішніх зобов’язань, сумарний пік яких, в обсязі 20 млрд $, доведеться на найближчі 3 роки, є дуже великі ризики перейти в переддефолтний стан, який загрожує непередбачуваним розвитком, як для самої української держави, так і для її мешканців.

Ми починаємо входити в чергову зону турбулентності. І, з урахуванням макроекономічних перекосів, які накопичувалися роками, і посиляться в наступні кілька років, і з урахуванням відсутності чіткої програми економічного розвитку України, ця турбулентність може зруйнувати, і без того слабку, конструкцію нашої держави.

А ми вже починаємо гратися в передвиборні ігри …

Запись Куди нас ведуть? впервые появилась Павел Роднин.