Чому б нам не стати європейським Китаєм

У нас все для цього є, крім бажання і впевненості в тому, що це можливо.

У нас є відмінне географічне положення, що дозволяє швидко і ефективно доставляти різноманітні товари в Європу, на Балкани, на Близький Схід і в Азію.

Ми володіємо величезними площами родючих земель, які, при правильній організації та сучасних технологіях, дозволять забезпечити якісними продуктами харчування велику кількість наших сусідів і друзів.

За кількістю, різноманітністю і цінністю корисних копалин, які зберігаються в наших надрах, якості ґрунтово-кліматичних умов, Україна входить в топ-5 держав в світі.

24 мільйони достатньо кваліфікованого, а, найголовніше,  що швидко навчається і бажає працювати, працездатного населення. 10 мільйонів з яких не знають, чим себе сьогодні зайняти.

Потенціал у країни неймовірний. Питання в тому, що потрібно зробити, щоб цей потенціал реалізувати.

Стабільно зростаючий споживчий ринок Європи постійно потребує різноманітних товарів широкого вжитку: продукти харчування; електронні девайси; одяг та взуття; електропобутові прилади та сантехніка; меблі та спортивне приладдя; дитячі іграшки та багато, багато іншого.

Сьогодні, європейський ринок цих товарів заполонили азіатські, і, особливо, китайські виробники. Витіснивши, або, принаймні, значно посунувши традиційні європейські компанії.

За рахунок чого? За рахунок низьких, незважаючи на складну логістику доставки, цін.

Покупець реагує на ціну. Довіряючи тому, що з її зниженням, якість залишиться тією самою. Але, чудес не буває. Китайський товар, значно вигравши в ціні у європейського, значно ж йому програв в якості.

Європейський покупець виявився перед дилемою: що вибирати,- дешеве, але низькоякісне, або якісне, але дороге.

І, в цьому наш шанс. Шанс держави, що знаходиться на кордоні з Євросоюзом, яка, при продуманій, і, найголовніше, вірно реалізованій політиці, може стати найбільшим європейським виробником товарів широкого споживання.

Ми можемо навчитися виробляти широкий спектр споживчих товарів досить високої, очікуваної європейськими споживачами, якості, за цінами конкуруючими, з урахуванням логістики, з азіатськими.

Ще раз, — у нас все для цього є. Є необхідна сировина, якої немає у більшості країн світу. Є унікальні ґрунтово-кліматичні умови. Є вигідне географічне положення. Є працездатні, кваліфіковані і недорогі людські ресурси. Є, поки ще, значний науковий потенціал.

Немає, поки що, доброї волі, технологій та інвестицій. Але, як показує світовий досвід, найскладніше в цій зв’язці — добра воля. Все інше ми в змозі залучити.

Безумовно, замахнутися завтра на високо конкурентні зовнішні ринки, не навчившись виробляти якісну і недорогу продукцію — безглуздо.

Але, у нас є чудовий полігон відпрацювання технологій і поступового нарощування виробничих потужностей — внутрішньоукраїнський споживчий ринок.

Цей ринок, за рахунок своєї хронічної незабезпеченості, на багато років вперед може стати локомотивом економічного розвитку України. Стимулюючи зростання виробництва сукупного національного продукту, що продається, спочатку, українським споживачам, а, в подальшому, і споживачам на зовнішніх ринках.

Цим шляхом, шляхом продуманого імпортозаміщення, шляхом стимулювання зростання власних внутрішніх споживчих ринків пішли, свого часу, більшість економічно розвинених держав. Цим шляхом, до речі, сьогодні йде і Китай.

Якщо сьогоднішня, а, скоріше, вже завтрашня українська державна влада, почне структурувати і розвивати внутрішній ринок, в країні почне рости попит на широкий асортимент товарів і послуг. В Україну неминуче хлинуть інвестиції. Вільних грошей у інвесторів багато, а перспективних незабезпечених ринків дуже і дуже мало. А слідом за інвестиціями прийдуть і сучасні технології.

Такі закони вільного ринку відкритих економік.

Що нам потрібно робити?

Для початку, зробити аудит всіх товарів та послуг, якими користуються, або могли б користуватися українські споживачі.

Далі, зробити виміри споживання цих товарів і послуг на душу (per capita) населення. Порівняти ці показники з показниками інших, аналогічних українському, ринків, і визначити потенціал зростання споживання цих товарів для українців.

По товарах, які мають значний потенціал зростання, продумати спеціальну політику держави, сегментувати їх в окремі, можливо нові, галузі національної економіки, які матимуть індивідуальні умови протекціоністської політики держави, що стимулюють розвиток цих галузей.

Потенційний обсяг споживання товарів кожної галузі, відповідний потенційному обсягу можливого виробництва, стає показником, ціллю розвитку кожної галузі, яка повинна бути досягнута за планову кількість років.

Буде рости попит на товари, буде рости стимул їх виробництва, будуть збільшуватися інвестиції, необхідні для нарощування відповідних виробничих потужностей.

Це і є передумови і результати зростання економіки України, так необхідні нам для становлення нашої держави, і значного поліпшення життя людей в ньому.

Концепція, Цілі, Стратегія їх досягнення, ресурси і добра (але жорстка) воля. З чим з перерахованого у нас є проблеми?