Формула розвитку

Ми живемо в матеріальному світі.

У світі виробництва матеріальних товарів та послуг, і їх постійного споживання.

Життя кожного з нас, рівень розвитку держави і суспільства, в якому ми живемо, залежить від ефективності виробництва матеріальних благ, об’єктивності та справедливості їх розподілу, і структури їх споживання.

Ця формула — найважливіший об’єктивний закон, правильно застосувавши який, ми можемо домогтися колосального економічного і соціального розвитку нашої країни.

Причому, головним в цій формулі, є не виробництво матеріальних благ, і, навіть, не їхній розподіл.

Ключовим фактором розвитку є структура споживання матеріальних благ. Тобто те, що стимулює державу постійно покращувати ефективність виробництва благ, і вдосконалювати механізм їх розподілу.

Структура споживання товарів і послуг, вироблених в державі — це рівень розвитку суспільства, ступінь його зрілості.

Чим вище ступінь розвитку суспільства, чим вище рівень його демократичності, тим ширше набір вимог, що висувається людьми в суспільстві до тих умов їх життя, які формує саме ж суспільство в рамках законів і правил, що створюються і контролюються державою.

Головною проблемою сьогоднішньої України є низький, в середньому, рівень розвитку українського суспільства.

Ми мало хочемо від життя. Ми готові задовольнятися тим, що дозволяє просто вижити сьогодні. Намагаючись не замислюватися про те, щО буде завтра, не будуючи далекосяжні плани, і не змушуючи державу ці довгострокові плани створювати і реалізовувати.

Це — ментальна спадщина радянської імперії, яка, всі роки сучасної історії України, штучно підтримувалася і зміцнювалася представниками української «псевдоеліти», які, шляхом різних маніпуляцій, приходили до керівництва нашої держави.

Сьогодні, українське суспільство дезорієнтоване. У людей немає спільних цінностей, єдиних цілей розвитку, і планів їх досягнення. У суспільстві домінує патерналізм — очікування «месії», який скаже всім, що потрібно робити, причому це повинно сподобатися кожному, візьме за руку, і поведе в «світле майбутнє».

Але, досвід усіх попередніх керівників української держави показав, що на хвилі штучно підігрітого народного очікування, до влади в країні, під виглядом чергового «месії», приходили банальні хабарники, або нероби. Чия манера поведінки, і реальні дії дуже швидко показували, що їх особисті цілі і задачі кардинально відрізнялися від цілей і завдань розвитку українського суспільства і держави.

І, з урахуванням низького рівня розвитку українського суспільства, а, відповідно, низького порогу вимог до потенційного лідеру, складно очікувати, що у нас, в найближчі роки, з’явиться людина, яка готова повести країну до прогресу, і яка зуміє втриматися від спокус, пропонованих нинішньою системою.

Ні, ніхто не говорить, що таке неможливо, і в Україні не з’явиться свій де Голль, як з’явився, свого часу, лідер в Англії, у Франції, в Німеччині …

Але, розраховувати на це, чекаючи його роками, ми собі дозволити не можемо.

Будь-які зміни в суспільстві здійснюють, відносно, невеликі соціальні групи. Таку групу необхідно створити.

Повинна сформуватися команда однодумців — людей, об’єднаних спільними принципами розвитку держави і суспільства, лідерів, спроможних вести маси за собою.

Сьогодні в Україні є досить велика кількість людей, авторитетних у суспільстві, які не заплямували і не дискредитували себе, готових йти у владу, реалізовувати спільну Програму розвитку України, і які мають можливість згуртувати навколо себе велику кількість українців, готових підтримувати нові ідеї та захищати їх здійснення.

Ви готові назвати таких людей? Ви готові змусити їх об’єднатися в команду? Ви готові їх підтримувати?

Заради власного майбутнього.